Майже кожна людина рано чи пізно стикається з проблемою успадкування майна. І тут виникає питання оформлення права на спадщину. Законодавчо загальні та процесуальні норми оформлення права на спадщину закріплені в Цивільному Кодексі України, Законі України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 року та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року.

В ідеальному випадку законодавець бачить процес оформлення права на спадщину за законом так: після смерті спадкодавця спадкоємець приходить до нотаріуса з пакетом документів, які підтверджують такі факти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Але що ж робити, якщо у вас немає певних документів для оформлення права на спадщину і ви не маєте поняття де їх брати?

Вирішення цієї проблеми можливе двома шляхами.Перший. п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлює, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення цього питання в судовому порядку.

В принципі, все досить просто. У вас є документи - ви отримуєте свідоцтво про право на спадщину, у вас немає документів - ви звертаєтеся до суду і там вже, в судовому порядку, вирішуєте питання з відсутніми документами.Як же це все відбувається? У листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753 / 0 / 4-13 зазначено, що: «відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки і садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв'язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно ». Тобто це означає, що Вам потрібно буде звернутися до суду з позовною заявою до спадкоємців, які вже отримали свідоцтво про право на спадщину, адже це означає, що у них є необхідні документи. Якщо ж у них таких документів немає, то відповідачем по Вашій справі буде орган, який може видати потрібний Вам документ.І тут виникає питання: чи потрібно йти настільки довгим шляхом? Адже можна в судовому порядку відразу і вирішити питання про визнання права на спадщину, а не просто отримати потрібний документ. У вищезгаданому листі наведено приклад:- Бобринецький район судом задоволено позов С. до міської ради про визнання права власності на житловий будинок (справа № 2-111 / 11). На підтвердження належності будинку спадкодавцеві позивач надала:- Договір забудови, нотаріально посвідчений 25 січня 1968;- Оригінал акта приймання будинку в експлуатацію від 27 лютого 1985 року, належним чином оформлений;- Рішення виконкому від 20 березня 1985 № 54 про прийняття в експлуатацію нового будинку;- Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію будинку на ім'я спадкодавця;- Постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на будинок.Позов був задоволений у повному обсязі. А також сказано: «суди обґрунтовано задовольняють такі позови спадкоємців про визнання за ними права власності на житловий будинок при поданні документів про право користування чи права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, висновку БТІ або сертифіката відповідності, виписки з погосподарській книги сільського ради про приналежність будинку, а також наявних рішень про видачу спадкодавцеві свідоцтва про право власності на будинок, який він не отримав ».Це означає, що законодавець визнає такий шлях вирішення проблеми, а це значно спрощує життя як простим громадянам, так і нотаріусам.Також має місце і другий випадок, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником і не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 Цивільного Кодексу України, згідно з якою позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, що посвідчує його право власності. Це означає, що позови про визнання за спадкодавцем права власності на майно також можуть бути задоволені судом за наявності належних доказів.Отже, Ви можете отримати потрібні Вам документи ще й таким способом. На підтвердження цього факту в цьому ж листі зазначено, що «якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яке, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, в наступному порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України ».Законодавець також спрощує життя людей шляхом надання нотаріусам права оформлення права власності на майно, вказане у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень: «Державна реєстрація прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно ».Але найбільше питання, яке постає після вивчення процесу оформлення права на спадщину: а чому ж все так складно? Хіба не простіше і було б надати нотаріусам право посилати запити в органи, які мають право видавати документи, необхідні для оформлення права на спадщину? Тоді весь процес не виходив би за рамки двох кабінетів - нотаріуса і виконавця потрібного органу. І життя спадкоємця після втрати коханої людини спростилося б хоча б у цьому питанні, що зробити не так вже й важко.